Ігроманія. Сучасні виклики для здоров'я дитини

Ігроманія – це форма поведінкової залежності, неконтрольований та патологічний потяг до відеоігор, зокрема комп’ютерних, мобільних чи онлайн. Ігрова залежність – різновид психічних розладів (за даними ВООЗ), що потребує своєчасної діагностики та ефективного лікування. Найчастіше цю залежність діагностують у дітей та підлітків.

Як проявляється ігроманія?

Ігрова залежність характеризується втратою контролю над власним життям, здатністю самостійно приймати рішення, втратою інтересу до навколишнього світу, погіршенням самооцінки, надмірною агресією тощо.

Основні ознаки ігроманії

-        апатія; 

-        відчуття тривоги;

-        надмірна збудливість; 

-        безпричинна агресія;

-        зміна режиму дня;

-        погіршення результатів навчання;

-        відстороненість та асоціальна поведінка;

-        порушення пам'яті;

-        розлади сну;

-        загальне виснаження організму, втрата ваги.

Діагностика ігроманії

Надмірне захоплення відеоіграми може серйозно зашкодити психічному та фізичному здоров’ю. Будь-яке інтерактивне захоплення дитиною чи підлітком необхідно контролювати та дозувати. Виявити у юних пацієнтів ігроманію може психіатр або психотерапевт під час особистого спілкування, використовуючи спеціальні тести.

Лікування ігроманії

Процес лікування ігрової залежності складний, але можливий. План лікування визначає лікар-психіатр або психотерапевт із врахуванням супутніх розладів чи захворювань пацієнта. 

Психотерапевти застосовують різні види психотерапії, зокрема, когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), психодинамічну, групову та сімейну терапії.  

За необхідності психіатр може призначити ліки. 

Думка експерта

«Якщо помітили у Вашої дитини чи підклітка ігрову залежність – не потрібно одразу вдаватися до криків та суворих заборон. Проаналізуйте чому так сталося, чого не вистачає Вашій дитині, чому саме ігри стали для неї більш привабливими за реальне життя. Потрібно замінити віртуальний світ на реальний – через спілкування, заняття спортом чи творчістю. Якщо ситуація виходить з-під контролю, обов'язково звертайтеся до фахівця» – Христина Живаго, кандидат медичних наук, лікар-психіатр вищої категорії, дитячий психіатр.