РДУГ: симптоми, діагностика та лікування

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) — це розлад нейророзвитку, основними проявами якого є неуважність та/або гіперактивність й імпульсивність. Симптоми починаються в дитинстві, можуть змінюватися з віком і в частини людей зберігаються у дорослому житті. Про розлад говорять тоді, коли прояви є стійкими, виникають більш ніж в одному середовищі та істотно впливають на навчання, роботу, стосунки або повсякденні справи.

Основні прояви РДУГ

Неуважність:

• труднощі з утриманням уваги та завершенням завдань;
• часті помилки через неуважність;
• складнощі з плануванням, організацією та оцінюванням часу;
• втрата речей, забудькуватість і легке відволікання;
• уникнення тривалих завдань, що потребують значного розумового зусилля.

Гіперактивність та імпульсивність:

• рухове занепокоєння або внутрішнє відчуття неспокою;
• труднощі зі спокійним очікуванням і дотриманням черги;
• надмірна балакучість або відповіді до завершення запитання;
• імпульсивні рішення та складнощі з гальмуванням реакції;
• потреба постійно змінювати діяльність.

Прояви РДУГ різняться. У деяких людей переважає неуважність, в інших — гіперактивність та імпульсивність, а в частини присутні обидві групи симптомів. У дівчат і жінок частіше залишаються непоміченими прояви неуважності без вираженої зовнішньої гіперактивності.

Чому виникає РДУГ

Причини РДУГ не зводяться до одного нейромедіатора або «нестачі дофаміну». Дослідження вказують на важливу роль спадкових і біологічних чинників, але точний механізм у конкретної людини зазвичай неможливо визначити. Суворе виховання, стрес або психологічна травма не вважаються прямими причинами РДУГ, хоча можуть посилювати окремі труднощі або спричиняти симптоми, схожі на РДУГ.

Як встановлюють діагноз

Діагноз встановлює лікар-психіатр або інший належно кваліфікований медичний фахівець, який має підготовку та досвід діагностики РДУГ. Оцінювання включає докладну бесіду, історію розвитку та психічного здоров’я, аналіз проявів у різних сферах життя й оцінку того, наскільки вони порушують функціонування.

Для діагнозу важливо підтвердити, що типові симптоми почалися в дитинстві, зберігаються та проявляються більш ніж в одному середовищі, наприклад удома, у школі, університеті, на роботі або в соціальних ситуаціях. За згодою людини можуть використовувати інформацію від батьків, партнера, вчителів або інших людей, які добре знають її повсякденне функціонування.

Шкали на кшталт CAARS, опитувальники та комп’ютерні тести уваги, зокрема MOXO, можуть бути допоміжною частиною оцінювання. Вони не підтверджують і не виключають РДУГ самостійно, не замінюють клінічної бесіди та не визначають програму лікування без повного оцінювання.

Фахівець також перевіряє інші можливі пояснення симптомів і супутні стани: тривогу, депресію, порушення сну, розлади аутистичного спектра, труднощі навчання, наслідки вживання психоактивних речовин та соматичні захворювання.

Лікування та підтримка

План допомоги складають спільно з людиною та, за її згодою, із близькими. Він залежить від віку, вираженості симптомів, порушення функціонування, цілей та супутніх станів. Можуть застосовувати:

• психоосвіту про РДУГ та індивідуальні способи подолання труднощів;
• зміни середовища, структурування завдань, нагадування та планування перерв;
• підтримку в навчанні або на роботі та обґрунтовані адаптації;
• психологічні втручання, спрямовані на організацію, емоційну регуляцію та повсякденні навички;
• лікарські засоби, якщо їх рекомендує фахівець після оцінювання показань, ризиків і фізичного стану.

Ліки від РДУГ призначає та спочатку контролює фахівець із відповідною підготовкою. Під час лікування оцінюють ефективність, побічні ефекти, сон, апетит, масу тіла, пульс і артеріальний тиск відповідно до клінічної ситуації. Не змінюйте лікування самостійно.

Життя з РДУГ

РДУГ може залишатися актуальним у різні періоди життя, але його прояви та потреба в підтримці змінюються. Коректніше говорити не про категоричну «невиліковність», а про індивідуальний перебіг і можливість зменшувати симптоми та їхній вплив. Відповідне лікування, навички самоорганізації та підтримка можуть суттєво покращити навчання, роботу, стосунки й якість життя.