Розлади харчової поведінки (РХП) — це психічні розлади, за яких ставлення до їжі, харчування, маси або форми тіла та пов’язана з ними поведінка завдають людині значного дистресу, погіршують фізичне здоров’я чи повсякденне життя. Вони можуть виникати в людей будь-якої статі, віку та комплекції. За зовнішністю або масою тіла не завжди можна визначити, наскільки серйозним є стан.
Основні види розладів харчової поведінки
Нервова анорексія характеризується стійким обмеженням харчування, сильним страхом збільшення маси тіла або поведінкою, що перешкоджає її відновленню, а також порушеним сприйняттям власного тіла чи недооцінюванням серйозності стану. Анорексія не означає просту «втрату апетиту»: людина може відчувати голод, але обмежувати їжу через страх, правила або переконання, пов’язані з вагою та формою тіла.
Потрібна консультація фахівця?
Залиште заявку — адміністратор уточнить деталі та погодить зручний час.
Нервова булімія передбачає повторювані епізоди переїдання з відчуттям втрати контролю, після яких людина намагається компенсувати з’їдене. Це може включати самовикликане блювання, пропускання їжі, надмірні фізичні навантаження або неправильне використання проносних чи сечогінних засобів.
Розлад із компульсивним переїданням проявляється повторюваними епізодами вживання великої кількості їжі з відчуттям втрати контролю та вираженим дистресом. На відміну від нервової булімії, після таких епізодів людина регулярно не застосовує компенсаторну поведінку.
Існують також інші уточнені розлади харчування та прийому їжі. Симптоми можуть не повністю відповідати опису анорексії, булімії чи компульсивного переїдання, але все одно потребувати професійного оцінювання і лікування.
Ознаки, на які варто звернути увагу
- суворі правила щодо їжі, пропускання прийомів їжі або значне обмеження раціону;
- епізоди переїдання з відчуттям втрати контролю;
- самовикликане блювання, використання проносних чи сечогінних засобів або надмірні фізичні навантаження;
- постійна зосередженість на їжі, калоріях, масі чи формі тіла;
- уникнення спільних прийомів їжі, приховування харчової поведінки або соціальна ізоляція;
- швидкі чи значні зміни маси тіла, порушення менструального циклу, запаморочення, слабкість або труднощі з концентрацією;
- тривога, пригнічений настрій, самоушкодження або думки про самогубство.
Наявність окремої ознаки не підтверджує діагноз. Водночас не слід відкладати звернення лише тому, що маса тіла здається «нормальною» або симптоми не відповідають стереотипному уявленню про РХП.
Коли потрібна невідкладна допомога
Негайно зверніться по медичну допомогу в разі непритомності, болю в грудях, нерегулярного чи дуже повільного серцебиття, вираженої слабкості, сплутаності, судом, тяжкого зневоднення, неможливості пити, блювання з кров’ю, швидкого погіршення стану або думок про самогубство. Тяжке недоїдання, порушення електролітного балансу, зневоднення чи ознаки порушення роботи органів можуть потребувати лікування у стаціонарі. В Україні можна телефонувати за номерами 103 або 112.
Чому виникають РХП
Розлади харчової поведінки не мають однієї причини і не є вибором людини. На їх розвиток можуть впливати поєднання біологічних, психологічних, сімейних і соціальних чинників. Стрес, травматичний досвід, критика зовнішності, дієти або суспільний тиск можуть бути важливими для окремої людини, але не пояснюють усіх випадків і самі по собі не встановлюють діагноз.
Як проходить оцінювання
Фахівець обговорює харчування, епізоди переїдання та компенсаторну поведінку, зміни маси тіла, фізичні симптоми, настрій, тривогу, самоушкодження, ліки та супутні захворювання. Скринінговий опитувальник може допомогти, але не використовується як єдина підстава для діагнозу.
Оцінювання фізичного стану може включати вимірювання пульсу й артеріального тиску, аналізи крові для перевірки електролітів та інших показників, а за наявності ризиків — електрокардіограму. Необхідний обсяг обстежень визначає лікар. Для дітей і підлітків також враховують ріст, розвиток і потребу сім’ї в підтримці.
Лікування
Лікування залежить від конкретного розладу, віку, фізичного стану, ризиків і потреб людини. Допомога часто є мультидисциплінарною та може поєднувати роботу психіатра або психотерапевта, сімейного лікаря чи педіатра, а за потреби — інших медичних фахівців і спеціаліста з харчування, який працює у складі команди.
- За нервової анорексії важливими цілями є безпечне відновлення харчування і фізичного стану, наближення до здорової для конкретної людини маси тіла та спеціалізована психотерапія. Для дітей і підлітків часто залучають сім’ю.
- За нервової булімії можуть застосовувати спеціалізовану самодопомогу під супроводом або когнітивно-поведінкову терапію, сфокусовану на РХП, із відновленням регулярного харчування та припиненням очищувальної поведінки.
- За компульсивного переїдання рекомендованими підходами є спеціалізована самодопомога під супроводом і когнітивно-поведінкова терапія, сфокусована на епізодах переїдання. Зниження маси тіла не є самостійною метою такої психотерапії.
Лікарські засоби можуть застосовуватися за окремими показаннями або для лікування супутніх станів, але не повинні бути єдиним методом лікування нервової анорексії чи булімії. Самостійні жорсткі дієти, різкі зміни харчування або прийом препаратів без лікаря можуть бути небезпечними, особливо за тривалого обмеження їжі.
Відновлення і підтримка
Відновлення часто потребує часу, а його перебіг може бути нерівномірним. Регулярний контроль фізичного і психічного стану, узгоджений план харчування, психотерапія, підтримка близьких та план запобігання рецидиву допомагають рухатися до стійких змін. Звернення по допомогу на ранньому етапі покращує можливість своєчасно оцінити ризики та розпочати відповідне лікування.