Психосоматичні симптоми — це фізичні прояви, на перебіг або інтенсивність яких можуть впливати психологічні та соціальні чинники. Термін «психосоматика» описує взаємозв’язок психічних і тілесних процесів, але не є назвою одного окремого діагнозу.
Біль, запаморочення, втома, серцебиття, розлади травлення, задишка та інші симптоми є реальними незалежно від того, чи вдалося одразу знайти їх повне медичне пояснення. Відсутність змін у стандартному обстеженні не означає, що людина вигадує симптоми або може припинити їх зусиллям волі.
Потрібна консультація фахівця?
Залиште заявку — адміністратор уточнить деталі та погодить зручний час.
Як можуть взаємодіяти тіло і психіка
На самопочуття можуть одночасно впливати біологічні, психологічні та соціальні чинники. Захворювання, перенесені травми, робота нервової системи, ліки, сон, фізична активність, тривалий стрес, тривога, пригнічений настрій і життєві обставини можуть змінювати сприйняття та перебіг симптомів.
Стрес або емоційні труднощі не слід автоматично вважати єдиною причиною фізичної скарги. Вони можуть посилювати симптоми, підтримувати їх або ускладнювати відновлення, але кожна ситуація потребує індивідуального оцінювання.
Які прояви можуть потребувати оцінювання
- повторюваний або тривалий біль;
- втома, порушення сну чи труднощі з концентрацією;
- запаморочення, слабкість, тремтіння, оніміння або порушення рухів;
- серцебиття, відчуття нестачі повітря чи стискання в грудях;
- нудота, біль у животі, зміни випорожнень або інші травні симптоми;
- симптоми, що посилюються під час стресу або суттєво обмежують повсякденне життя.
Цей перелік не встановлює діагноз. Такі прояви можуть мати різні причини, тому нові, незвичні або стійкі симптоми потрібно обговорити з лікарем.
Оцінювання психосоматичних симптомів
Оцінювання зазвичай починається із сімейного лікаря або відповідного профільного спеціаліста. Лікар уточнює характер і тривалість симптомів, попередні захворювання, ліки, сон, навантаження, емоційний стан та вплив скарг на повсякденне життя, а також проводить фізикальний огляд.
Аналізи, візуалізацію або інші дослідження призначають за показаннями, а не за однаковою схемою для всіх. Їхня мета — виявити або виключити соматичні причини симптомів і визначити, чи потрібна допомога іншого спеціаліста. Якщо медичні знахідки не пояснюють симптоми повністю, це саме по собі не доводить їх психологічне походження.
У клінічній практиці можуть використовуватися конкретні діагнози, наприклад розлад із соматичними симптомами або функціональний неврологічний розлад. Вони мають різні критерії та не є трьома різновидами однієї «психосоматичної хвороби». Діагноз встановлює підготовлений фахівець на підставі позитивних клінічних ознак і повної картини стану, а не лише через нормальні результати обстежень.
Нові або змінені симптоми
Навіть якщо в людини вже діагностовано функціональний або пов’язаний зі стресом стан, нові симптоми, помітна зміна їх характеру чи швидке погіршення потребують повторної медичної оцінки. Не слід автоматично пояснювати всі подальші скарги попереднім діагнозом.
Невідкладна допомога потрібна в разі раптового сильного болю в грудях, вираженої задишки, непритомності, нової слабкості з одного боку тіла, порушення мовлення, блювання з кров’ю, раптового дуже сильного головного болю, думок про самогубство або іншого гострого стану. В Україні можна телефонувати за номерами 103 або 112.
Лікування і підтримка
Допомога залежить від конкретних симптомів, встановленого діагнозу, супутніх станів і потреб людини. Важливо мати зрозуміле пояснення результатів оцінювання та узгоджений план спостереження, а не повторювати обстеження без нових показань або залишати людину без підтримки.
План може включати лікування виявленого фізичного стану, поступове відновлення активності, роботу зі сном, фізіотерапію або реабілітацію, методи керування окремими симптомами та психологічну чи психотерапевтичну допомогу. Психотерапія може допомагати зменшувати дистрес, змінювати реакції на симптоми й відновлювати повсякденне функціонування, але її призначення не означає, що симптоми «несправжні».
Лікарські засоби застосовують лише за конкретними показаннями, наприклад для лікування встановленого фізичного захворювання, тривожного чи депресивного розладу або окремих симптомів. Універсального препарату від усіх психосоматичних проявів не існує.