Психомоторна загальмованість - це помітне уповільнення рухів, мовлення, мислення та реакції на те, що відбувається. Людині може знадобитися більше часу, щоб відповісти на запитання, почати дію, прийняти рішення або виконати звичне завдання.
Іноді оточуючі зауважують, що людина почала рухатися повільніше, говорити тихіше і рідше, довше формулювати відповіді або проводити багато часу практично без руху.
Психомоторна загальмованість може зустрічатися при вираженій депресії, але також виникає за інших психічних, неврологічних та соматичних станів, а також на тлі дії деяких ліків або речовин. Сам по собі цей симптом не дозволяє поставити діагноз.
Що важливо знати
Психомоторна загальмованість це не просто відчуття втоми. При ній об'єктивно чи помітно оточуючих уповільнюється темп дій та реакцій.
Людина може розуміти, що хоче зробити чи сказати, але їй потрібно більше часу, щоб розпочати рух, сформулювати думку чи відреагувати.
При депресивному стані таке уповільнення може поєднуватися з пригніченим настроєм, відсутністю інтересу та задоволення, зниженням енергії, порушеннями сну, труднощами з концентрацією та почуттям безнадійності.
Важливо враховувати, наскільки виражена зміна порівняно зі звичним темпом людини та чи виникла вона поступово або раптово.
Як може проявлятися психомоторна загальмованість
Людина або її близькі можуть помічати:
рухи стали повільнішими від звичайного;
потрібно більше часу, щоб стати, одягнутися чи почати виконувати завдання;
мова стала повільнішою і тихішою;
між питанням та відповіддю з'явилися тривалі паузи;
складніше швидко перемикатися між діями;
розумовий процес відчувається як уповільнений;
вираз обличчя та жести стали менш активними;
людина довго сидить або лежить майже без руху;
навіть прості побутові дії вимагають значно більше часу.
На що звернути увагу
Коли з'явилося уповільнення та наскільки воно відрізняється від звичайного стану.
Виникло воно поступово чи раптово.
Чи помічають зміни оточуючі.
Чи є одночасно пригнічений настрій, ангедонія, апатія чи виражена втома.
Чи стало складніше концентруватися, приймати рішення і формулювати думки.
Чи змінилися сон, апетит чи рівень активності.
Чи є м'язова слабкість, тремор, порушення координації, запаморочення чи інші неврологічні симптоми.
Чи розпочався стан після призначення нового препарату чи зміни його дозування.
Чи вживаються алкоголь, седативні препарати чи інші речовини.
Наскільки сповільненість заважає роботі, спілкуванню та базовим повсякденним діям.
Чим вона відрізняється від втоми та апатії
При втомі людині передусім бракує сил, але швидкість рухів і мислення необов'язково помітно змінюється.
При апатії знижується мотивація та ініціатива – важко розпочати дію.
За психомоторної загальмованості на перший план виходить саме уповільнення: людина повільніше рухається, каже, думає та реагує.
Ці симптоми можуть бути одночасно.
Коли звернутися за допомогою
Зверніться до лікаря або спеціаліста з психічного здоров'я, якщо психомоторна загальмованість зберігається, посилюється або помітно впливає на здатність працювати, спілкуватися та виконувати повсякденні дії.
Особливо важливою є консультація, якщо уповільнення супроводжується вираженою пригніченістю, відмовою від їжі та пиття, значним зниженням активності або людина практично перестає вставати, розмовляти та реагувати на оточуючих.
Якщо виражена загальмованість з'явилася раптово, супроводжується порушенням мови, слабкістю чи онімінням кінцівок, сплутаністю свідомості, втратою координації чи іншими гострими неврологічними симптомами, потрібна термінова медична допомога.
Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Усі симптоми