Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) — це розлад нейророзвитку. Його основні прояви — стійка неуважність та/або гіперактивність й імпульсивність, які не відповідають віку дитини, виникають більш ніж в одному середовищі та істотно заважають навчанню, стосункам або повсякденному життю.
Як РДУГ може проявлятися в дитини
Неуважність:
- дитині складно утримувати увагу та завершувати завдання;
- вона часто губить речі, забуває інструкції або легко відволікається;
- їй важко організувати послідовність дій і розподілити час;
- вона може уникати тривалих завдань, що потребують зосередження.
Гіперактивність та імпульсивність:
- дитина часто рухається або встає, коли потрібно залишатися на місці;
- їй важко спокійно грати, чекати своєї черги або стримувати відповідь;
- вона багато говорить, перебиває або діє до того, як оцінить наслідки;
- її активність може здаватися надмірною для віку й ситуації.
Емоційні спалахи, тривога, різкі зміни настрою або проблеми зі сном не є основними діагностичними симптомами РДУГ. Вони можуть супроводжувати розлад, виникати через перевантаження або вказувати на інший стан, який також потребує оцінювання.
Потрібна консультація фахівця?
Залиште заявку — адміністратор уточнить деталі та погодить зручний час.
Чому виникає РДУГ
РДУГ має складну спадкову й біологічну основу та не пояснюється простою «нестачею дофаміну». Він не виникає через погане виховання, брак дисципліни або недостатні зусилля дитини. Стрес, травматичний досвід, порушення сну й інші психічні або фізичні стани можуть посилювати труднощі чи спричиняти схожі прояви.
Як проходить діагностика
Діагноз встановлює лікар-психіатр, педіатр або інший належно кваліфікований медичний фахівець із підготовкою та досвідом діагностики РДУГ. Сама назва посади не замінює спеціальної компетентності.
Оцінювання включає історію розвитку та здоров’я дитини, докладну бесіду з батьками або законними представниками, врахування думки дитини відповідно до її віку, інформацію про поведінку вдома, у школі та в інших ситуаціях. Важливо оцінити не лише кількість симптомів, а й те, як вони впливають на розвиток, навчання, сімейне й соціальне життя.
Опитувальники для батьків і вчителів, шкали Conners та комп’ютерні тести уваги, зокрема MOXO, можуть доповнювати оцінювання. Вони не встановлюють і не виключають діагноз РДУГ самостійно. Фахівець також розглядає порушення сну, тривогу, депресію, розлади аутистичного спектра, труднощі навчання, проблеми слуху чи зору й інші можливі пояснення.
Лікування та підтримка залежать від віку
План допомоги складають індивідуально разом із дитиною та сім’єю. Він враховує вік, вираженість симптомів, порушення функціонування, супутні стани й цілі родини.
- Для дітей молодшого віку першочерговими є програми підтримки батьків, зміни середовища, передбачуваний розпорядок і практичні стратегії поведінки. Медикаменти не є звичайним першим кроком і потребують консультації спеціалізованої служби.
- Для дітей шкільного віку та підлітків важливі психоосвіта, зміни в класі й удома, співпраця зі школою, підтримка організації та поведінкові стратегії.
- Медикаментозне лікування може бути запропоноване підготовленим фахівцем, якщо після впровадження та перегляду змін середовища симптоми й надалі спричиняють значне порушення функціонування. Рішення приймають індивідуально після оцінювання користі, ризиків і фізичного здоров’я.
Під час медикаментозного лікування контролюють ефективність, побічні ефекти, сон, апетит, зріст, масу тіла, пульс і артеріальний тиск відповідно до віку та клінічної ситуації. Лікування не слід починати, припиняти або змінювати без лікаря.
Роль батьків і школи
Підтримка батьків не означає, що вони винні у виникненні РДУГ. Її мета — допомогти сім’ї відповідати на підвищені потреби дитини, зменшувати конфлікти й підтримувати навички. За згодою сім’ї співпраця зі школою може забезпечити зрозумілі інструкції, менше відволікань, поділ завдань на кроки та інші обґрунтовані адаптації.